blacksprut рабочий сайт Вышний Волочёк КОКАИН FishScale

Але, братишки и сестришки, вот и я решился рассказать вам свою новую историю про жизнь наркомана-гопника. Знаете, я как-то попробовал закладки, да так, на пробу. Эх, все думал, что это гандж, а оказалось, что совсем другая история. Такое дурбазол, что я еле-еле мозгом сообразить стал. Но все эти сложности меня не остановили, и я решился на новое приключение - купить кокаин и доехать автостопом до Москвы. Ну а что, я же гопник, такие финты у меня в крови, братишка!

Собрал я деньги от продажи бошечек и ганджа, схватил свою любимую блямбу и пошел к своему дилеру. Найс парень, он как всегда улыбнулся и спросил, что мне нужно. Я сказал, что кокаин на сигарету, чтобы на вечерку зашло. Он ничего не бормотнул, просто достал мелкую пачку из-под стола и протянул мне. Я отдал ему деньги и пошел дальше своим путем. Было уже поздно, и я знал, что времени мало, поэтому решил попытать счастья с автостопом.

Стою я на обочине трассы, курю себе спокойно сигаретку, и вот, наконец, моя удача - останавливается машина. Улыбаюсь, садись в машину и понимаю, что это не просто машина, а просто суперкаручая тачка. Водитель крутой, чувак, в кожаной куртке, с крутыми татухами, что прям на всю руку красуются. Ну а я, как настоящий гопник, сажусь, говорю "найс", а он такой "да ладно, чалдони". И мы понеслись по трассе в сторону Москвы.

В машине мы начали болтать, да так, про все на свете. Чувак оказался тем еще персонажем, по жизни вором, да таким с большой буквы. Рассказывал свои истории, как он совершал крутые делишки, и я просто восхищался. Я решил ему показать свои амбиции, и рассказал о своей новой закладке кокаина. Чувак был впечатлен, и сказал, что я просто молодец, надо бы закатить настоящую вечерку в Москве.

Дорога летела незаметно, и вот мы уже в Москве. Чувак остановился возле какого-то крутого клуба, где, по его словам, всегда можно найти настоящих гопников. Мы зашли в клуб, и я просто не мог поверить своим глазам - там все такие крутые, с кепками задом наперед и золотыми цепями на шее. Я чувствовал себя как дома. Не успели мы зайти, как уже нас окружили ребята, предложили закурить с ними дурбан и накатить кокаин. Я не отказался и присоединился к ним. Было так найс и безумно круто, что я уже даже не знал, где закончилась реальность, а где начался сон.

Через несколько часов я проснулся на улице, где-то в неизвестном мне районе. Я сел на лавочку, прикинул, где я нахожусь, и понял, что это не Москва, а какой-то пригород. Блин, как я мог проебать все свои деньги и оказаться на улице в незнакомом месте?! Но предательство судьбы не остановило меня. Я решил вернуться домой, но у меня не было ни денег, ни телефона, чтобы позвонить кому-то из своих. Так что мне не оставалось ничего другого, как снова попробовать свою удачу с автостопом.

Стою на обочине дороги, холод морозный, а я в своей обычной курточке. И вот, наконец, останавливается какая-то машинка. Садись, говорит, я тебя подвезу. Я сел и просто благодарил судьбу, что снова мне повезло. Чувак оказался добрым, подвез меня до ближайшего города, где можно было доехать до моего родного города на автобусе. Я его поблагодарил и поспешил покупать билет.

И вот я, наконец, дома. Сел на кровать, закурил сигарету и задумался о своих приключениях. Было, конечно, сложно, но я справился. Я проехал на автостопе, купил кокаин и даже уцелел. Моя жизнь - это настоящее приключение, и я не собираюсь останавливаться. Ведь я гопник, и у меня всегда будет место для новых историй.

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.